Ловля срібного карася поплавковою вудкою
У цій статті мова піде в першу чергу про ловлю поплавковою вудкою срібного, або білого, карася (Carassius gibelio), тобто того карася, який у переважній більшості випадків трапляється вітчизняним рибалкам. Золотий, він же жовтий, він же червоний, він же круглий, він же звичайний, карась (Carassius carassius) хоч і називається звичайним, нині в наших краях став величезною рідкістю, так що куди простіше знайти лина, ніж золотого. Мені здається, що він абсолютно неконкурентоспроможний по відношенню до срібного карася і легко витісняється останнім. У давнину він ще десь мені траплявся, а зараз навіть і не знаю, де його в нас ловлять.
Ловля карася може здатися найпростішою, дитячою риболовлею. Дрібний карась дійсно клює “як із кулемета” на будь-яку насадку, але великий карась — дуже обережна риба, і її потрібно вміти ловити. До того ж, у різних водоймах карась поводиться по-різному, і тому спочатку потрібно добре вивчити водойму. Золотий карась не може серйозно конкурувати зі срібним.
Таким чином, у ловлі карася дуже багато залежить від типу водойми та її іхтіофауни.
Ловля карася в річках
Карась не любить сильної течії. У річці він тяжіє до заток, зарослих ділянок, тихих розливів. На помірній течії його можна знайти біля стін очерету, іноді біля самого берега. Латаття, кущі підводної рослинності — ось типові карасьові місця. А на глибині, на струмені його якщо й зустрінеш, то зрідка. Та й навіщо прагнути за обрій, коли карась — чи не найприбережніша риба?
На течії насадку для карася краще зафіксувати на місці. Тому на перший план виходять такі снасті, як фідер або штекер із плоским поплавцем. Великий карась взагалі не любить руху приманки. На Пахрії якось ловив великих карасів з годівницею-сіткою на трубочці, через яку була пропущена основна волосінь, і з коротким плетеним повідцем, причому на гачку був пінопласт. Непогано працював і великий черв’як.
Там я ловив штекером у місцях зі слабкою або зворотною течією. На жаль, зараз карась звідти практично зник.
Перенаселені карасем ставки та озера
У водоймах заморного типу, населених одним лише карасем, ця риба конкурує сама з собою і розмножується без хижаків і кормових конкурентів у величезній кількості. Нерідко такі ставки та озерця навіть не заростають. Можливо, карась з’їдає всю водну рослинність? Куди не кинь, скрізь на приманку негайно накидаються голодні карасики розміром із п’ятикопійкову монету часів СРСР. Ловити їх після перших хвилин може бути цікаво хіба що дитині. Але можливі сюрпризи.
Якось я ловив в одному дрібному ставку з величезною кількістю мікрокарася, що кидався на будь-яку насадку. Зрештою, я виявив, що серед цієї дрібноти іноді траплялися і непогані карасі, грамів по триста. Той, хто знайде до них ключик, може виловити якщо не всіх їх, то велику частину.
Отже, секрет того ставка полягав у нічній риболовлі. Взагалі, є хороше правило: якщо вдень докучає дрібнота і ніяк з нею не впоратися або якщо риба зовсім ні на що не бере, хоча, напевно, присутня у водоймі, то треба спробувати ловити вночі.
Сильно заростаючі водоймища
Влітку багато ставків і озер сильно заростають. До речі, слово “ставок”, що спочатку позначало запруду на струмку або маленькій річці, сьогодні використовується для всіх невеликих штучних водойм, і це не сприяє ясності викладу. Ставками називають і непроточні копані, і невеликі водосховища, якщо їхнє значення не виходить за межі пари найближчих сіл.
Так ось, у сильно заростаючих водоймах карася краще ловити навесні, поки трава все не заполонила настільки, що й закинути нікуди. Хіба що в маленьких віконцях вдається ловити з бічним кивком на блешню зі штучною насадкою. У мене біля будинку є ставок, де я колись ловив непоганих карасів, але згодом він став настільки заростати, що я махнув на нього рукою. Якось ми спробували розчистити там містечко за допомогою надувного човна; ця операція знята на фото нижче.
Треба сказати, що розчищення місця не розлякує карася. Навпаки, коли все стихне, він підходить сюди, сподіваючись чимось поживитися. Так само поводиться, до речі, і лин.
Іноді в таких водоймах є нечисленний великий карась, заради якого варто розчистити місце і потроху підгодовувати його протягом декількох днів. Підгодовування має бути мінімальне, а ловити слід на нерухому насадку з дна. Це може бути хліб або кілька крупинок перловки. Великий карась не любить метушні, руху, миготіння… Просто сидиш і чекаєш на клювання. І краще ловити ввечері, вночі та на світанку. Вдень може не клювати зовсім.
У ставках, озерах і водосховищах зі змішаним риб’ячим населенням карась зазвичай веде спосіб життя індивідуаліста, аутсайдера. Якщо йому некомфортно, він просто відходить і не клює, скільки б ви не старалися і чого б не пропонували. До речі, якщо раптом захочеться половити саме карася в ставку, то доведеться шукати такі місця, куди коропи з якихось причин не люблять заглядати.
З іншого боку, нерідко доводиться відсікати настирливу дрібноту. Щоб не залучати дрібну плотву та окунців-матросиків, не треба додавати в підгодовування тваринних компонентів. Використовуйте нерясні, світлі рослинні підгодовування і ловіть на рослинні насадки. Цілком уникнути плотви не вдасться, але її припливе помітно менше. Ну а якщо це не допоможе, спробуйте ловити вночі, коли дрібнота спить. Універсальний рецепт, однак!
Треба мати на увазі, що карась, якщо він не йде на нерест, — типовий домосід, і виманити його з його «будинку» підгодовуванням на далеку прогулянку дуже важко. Та й навіщо? Якщо він сидить собі в траві і в вус не дме, то рибалці краще самому «прийти до нього в гості» з частуванням. Карась завжди тяжіє до рослинності, тому у водоймі, що не заросло, варто знайти цю саму водну рослинність. Чи не біда, якщо вона буде недалеко від берега. Буває, що карась ловиться просто під ногами, якщо тільки глибина не надто мала.
Знімаючи врожай з «трави» (або «очерету») і поїдаючи її пагони, карась часом переміщається не по горизонталі, а вертикалі, надовго застрягаючи біля одного «куща». Там його логічно й ловити. Іноді можна навіть чути характерне човгання, що видається карасями, які годуються в траві.
Підгодовування
Рідко яке поплавкове вудіння обходиться без підгодовування. Зазвичай ловлять з підгодовуванням і карася. По карасю у мене найкраще працює підгодовування без сильної додаткової ароматизації. Пахне вона ненав’язливо своїми зерновими компонентами і добре. Іноді буває достатньо простих сухарів. А сильно ароматизовані суміші здебільшого карася не приманювали, а, навпаки, відлякували. У цьому, до речі, може полягати одна з причин того, що рибалок з «фірмовим» спорядженням часом залишається на ставку з носом і з заздрістю дивиться на місцевого мужика, що тягає «лаптів» алюмінієвими вудками з саморобними годівницями. У чоловіка-то в годівницях каша, а у «просунутого» — смердюча імпортна суміш, від якої карасі не розбігаються хіба що у великих судноплавних річках. Якщо що і ароматизувати, то не підгодовування, а насадку, занурюючи її в спеціальний склад («діп»).
За консистенцією підгодовування має бути швидше пухким, ніж клейким. При ловлі в траві вона навіть може зависати у воді, як типові суміші для ловлі уклейки. При наявності в місці лову плітки та іншої дрібноти категорично не рекомендується додавати в підгодовування мотиля та опариша, які цю дрібноту негайно зберуть. Замість живого компонента краще додати зерна, перловку… У крайньому випадку можна порізати трохи черв’яків.
Багато підгодовування не потрібно. Одна з третьорядних, але приємних переваг ловлі карася полягає в тому, що можна обійтися одним-двома кілограмами підгодовування на цілу риболовлю, якщо ловити маховою вудкою або штекером. Хіба що з матчевою вудкою, коли доводиться стріляти кулями підгодовування з рогатки, витрата буває вищою.
Насадка
У двох словах, це дощовий черв’як та насадки рослинного походження. Мотиль і опариш привертають дуже багато уваги непроханих гостей — зовсім дрібної плотви, «матросиків» тощо. Черв’як же має деяку вибірковість, відсіюючи плотву, тоді як не найдрібніші скоринки хліба, «дорослі» порції бовтанки і деяких японських насадок для хери, пара-трійка крупинок добре розвареної перловки відсівають ще й окуня. Як мовилося раніше, рослинні насадки можна обробляти ароматизаторами, і не обов’язково фірмовими. Наприклад, перловку добре присмажити невеликою кількістю свіжої, ароматної макухи.
Снасть
Якщо карась дрібний і його у водоймі багато, то він ловитиметься вудкою з найпростішим, стандартним оснащенням, аби гачок був не надто великий. Клює тут «як із кулемета». Це так звана дитяча риболовля, що дозволяє насолодитися клюванням. І для неї краще взяти вудку “у відвіс”. Більшості рибалок, щоправда, таке заняття набридає дуже швидко.
Якщо карась ловиться середній, грамів по 100-150, то можна взяти універсальну махову вудку зі стандартним оснащенням. Основна волосінь тут буде 0,12-0,14 мм, повідець — 0,08-0,10 мм. Такий карась вже вимогливий до товщини повідця, і з повідком 0,08 мм він буде ловитися набагато краще, ніж з повідком, скажімо, 0,12 мм.
Гачок краще тонкий, з коротким цівкою та широким піддевом — під рослинну насадку. Якщо брати Gamakatsu, то в японському каталозі такі гачки можна знайти в розділі «Кейрю» («Ловля в гірських річках і струмках»).
Стандартні Gamakatsu 1310 по карасю працюють гірше, а ось зі спеціально підібраними гачками підсікання може сягати ста відсотків!
Повідець не повинен бути довгим, п’ятнадцяти сантиметрів цілком достатньо. Середній карась зазвичай позитивно ставиться до підсмикування, волочіння приманки по дну, тому підпасок не повинен бути важким. Я зазвичай ставив три дробинки по 0,028.
Для далекого закидання можна звернутися до матчевої вудки зі ковзаючим поплавцем (т.зв. слайдером). Гачки ті ж, що довжиною сантиметрів тридцять.
Таким чином, оснащення для ловлі середнього карася відрізняється від стандартного в основному спеціальним гачком.
А ось якщо ловити одиничних великих карасів (наприклад, в тих же зарослих ставках), то оснащення потрібне особливе. Поплавець повинен бути якомога легшим, добре огруженим, щось схоже на оснащення часів СРСР на вудках багатьох серйозних рибалок, в тому числі і карасятників, і над ними сміялися тоді «спортсмени», яких у країні було, припустимо, трохи більше. Важкий підпасок, розташований прямо біля гачка, щоб він трохи підняв його, щоб не заважав. Короткий (15 см) повідець лежить на дні.
Великий карась не любить метушні.
Ставити тонку волосінь тут сенсу немає. Великий карась на волосінь не звертає уваги, а ось впоратися з ним у заростях навряд чи дозволить. Основна волосінь 0,16-0,20 мм, повідець 0,14-0,16 мм. Все максимально міцне, щоб за секунди витягнути рибу з трави. Підсікати потрібно відразу, як тільки поплавець починає рухатися, інакше карась відчує щось недобре, виплюне насадку і попливе. На гачку — шматок хліба, кілька крупинок перловки.
Переважна частина клювання при такому розкладі буде «на підйом». І одразу можна підсікати. Або ж поплавець «поїде убік». Це означає, що момент втягування гачка з насадкою в рот карася вже пропущено, але треба все одно підсікати.
Якщо ловити штекером, то в місцях, де не докучає дрібнота, поплавець краще взяти якомога легше. Оснащення, як на плітку, тільки гачок «карасьовий». Щодо спуску, то у мене найкраще працювали два варіанти:
- «у дно» (спуск точно відповідає глибині, гачок із перловкою стосується дна);
- повністю лежачий на дні повідець.
Штекер тут можна піднімати і повільно опускати. Середні та дрібні карасі люблять таке ворушіння. А ось при ловлі великих карасів, що не люблять метушні, штекер краще покласти і спокійно чекати клювання. На течії утримувати приманку на місці допомагає, зрозуміло, плоский поплавок.
